Анальна тріщина. Причини анальної тріщини, симптоми захворювання, діагностика і лікування анальної тріщини

Анальна тріщина. Причини анальної тріщини, симптоми захворювання, діагностика і лікування анальної тріщини

Анальнатріщина – це захворювання зустрічається досить часто і в структурі хвороб товстої кишки за зверненнями посідає третє місце (11,7%) після колітів і геморою. У госпітальної проктологічної захворюваності анальні тріщини стоять на шостому місці і складають 5-7%. Більше третини хворих знаходяться в працездатному віці; частіше страждають жінки (більше 60% від усіх хворих).

Анальна тріщина виникає в результаті пошкодження слизової оболонки заднепроходного каналу при запорах в проносах, а також, можливо, внаслідок травми містяться в екскрементах сторонніми тілами. Сприяючими захворюваннями є коліти, проктосигмоїдити, ентероколіти, геморой та ін Майже у 70% хворих тріщина поєднується з хронічними захворюваннями верхніх відділів травного тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, холецистит). У такого ж відсотка хворих є поєднання анальної тріщини і геморою. При хронічному перебігу геморою нерідко розвивається пектеноз, при якому порушується еластичність стінок заднепроходного каналу, що сприяє пошкодженню їх в області лінії гребінця.

Анальна тріщина є дефект стінки заднепроходного каналу лінійної або трикутної форми завдовжки 1-2 см, який розташовується поблизу перехідної складки, трохи вище лінії Хілтона, доходячи до лінії гребінця або поширюючись вище за неї. Свіжа (гостра) тріщина має щілинну форму з гладкими, рівними краями, дном її є м’язова тканина сфінктера заднього проходу. З часом дно і краї тріщини покриваються грануляціями з фібринозний нальотом. При тривалому перебігу захворювання: відбувається розростання сполучної тканини по краях тріщини, вона ущільнюються, тканини піддаються трофічних змін. В області внутрішнього, а іноді і зовнішнього її краю розвиваються ділянки надлишкової тканини – анальні горбики. Залучення до процесу нервових закінчень на дні хронічної анальної тріщини обумовлює виникнення незагоєною виразки.

Клінічна картина анальної тріщини досить характерна. Роздратування нервових закінчень слизової оболонки при тривалому існуванні тріщин викликає різкі больові відчуття і нерідко спазм сфінктера заднього проходу. Тонічний спазм цих м’язів, який настає після дефекації, може тривати по багато годин, аж до наступної дефекації. У цих випадках створюється порочне коло – анальна тріщина викликає різкі больові відчуття, що призводять до спазму (головним чином внутрішнього сфінктера), який у свою чергу перешкоджає загоєнню тріщини, обумовлюючи ішемію тканин.

Для клінічної картини анальної тріщини характерна тріада симптомів:

Більш рясні кровотечі свідчать про наявність інших захворювань – геморою, пухлини і т. д. Болі можуть віддавати в крижі і промежину. Вони можуть викликати дизуричні явища, кишкову кольку, дисменорею, провокувати напади стенокардії. Біль під час дефекації більш характерна для гострих тріщин, а після неї – для хронічних. Необхідно зазначити, що інтенсивні болі змушують хворих прагнути до більш рідкої дефекації. В результаті цього виникає затримка стільця, що сприяє розвитку запорів. У рідкісних випадках при довгостроково існуючої анальної тріщини болі можуть бути відсутні. Спазм сфінктера спостерігається майже у 60% хворих.

Дослідження прямої кишки починають з обережного розведення сідниць та огляду області заднього проходу. При розведенні стінок заднепроходного каналу зазвичай і виявляють тріщину. При глибокій «анальної воронці» і в гладких хворих з розвиненим жировим шаром на сідницях виявити тріщину вдається після тривалого і поступового розведення краївзаднепроходного отвори. У ряді випадків доводиться вдаватися до пальцьового дослідження. При цьому дослідженні виявляється спазм сфінктера. При лікуванні тріщини в амбулаторних умовах щоб уникнути зайвої травматизації доцільніше відкласти цю процедуру до загоєння тріщини.

Анальна тріщина може бути поставлена ??супутнім діагнозом до геморою. Крім дискомфорту під час дефекації у пацієнтів спостерігаються незначне виділення крові і спазми сфінктера. Тріщина постійно травмується каловими масами, відбувається розвиток запального процесу. Тому своєчасне звернення до лікаря попереджає перехід гострої тріщини в стан хронічної. При відсутності належного лікування це може статися вже через кілька тижнів.

Хронічна стадія розвитку захворювання характеризується потовщенням країв тріщини, загрубіння тканини, довготривало не проходить болем після дефекації, можливим свербінням в області заднього проходу, наявністю сторожового горбка, збереженням спазмів і виділення крові. Необхідно точно діагностувати захворювання, тому не варто відкладати відвідування проктолога.

Лікування анальних тріщин, враховуючи їх патогенез, спрямовано в першу чергу на зняття болю і спазму сфінктера, а надалі на нормалізацію стільця і ??загоєння самої тріщини. Успіху при консервативної терапії вдається досягти приблизно у 70% хворих. Тривалість захворювання не є вирішальним фактором при виборі лікувальної тактики. Лікування може бути як хірургічним, так і амбулаторним.

Оперативне лікування анальних тріщин вживають у випадках хронічного їх течії, коли тріщина перетворюється на незагойна, оточену рубцем виразку зі «сторожовим» горбком і пектенозом, що супроводжується вираженим спазмом сфінктера, і коли консервативна терапія безперспективна.

При відсутності спазму і наявності виражених рубцевих змін (які не дають можливості загоєнню консервативними методами) в краях тріщини хороші результати дає інфрачервона коагуляція (під місцевою анестезією).

Вибір методу лікування здійснюється лікарем після обстеження і залежить від стану хворого і стадії захворювання.

Важливим лікувальним фактором є раціонально побудована дієта, переважно кисломолочно – рослинного характеру, з виключенням гострих, солоних, гірких страв і дратівливих приправ, а також алкогольних напоїв (включаючи пиво). Дуже хороший ефект щодо регулювання діяльності кишечника дає відварений буряк у кількості 200 – 300 г, пропущена через м’ясорубку або дрібно нарізана і заправлена ??рослинним маслом або сметаною. Крім того, рекомендується вживання в їжу чорносливу, урюку, кураги та інжиру, які після промивання заливають окропом і після набрякання вводять в раціон по 10 шт. 2-3 рази на день. Подібна дієта у більшості хворих забезпечує м’який стілець. Корисно для цих же цілей застосовувати вазелінове масло по 1-2 столові ложки 2-3 рази на день. Задовільний ефект може дати спрямований соняшниковою олією вінегрет, що містить варений буряк (50%), капусту, моркву. Описана дієта особливо доцільна після припинення застосування очисних клізм і загоєння тріщини, а також після оперативного лікування, як заходи для попередження травми слизової оболонки в місці колишньої раніше тріщини.

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.