ГЕМОРОЇДАЛЬНА ХВОРОБА – ГЕМОРОЙ

ГЕМОРОЇДАЛЬНА ХВОРОБА – ГЕМОРОЙ

Види геморою

Гемороїдальна хвороба (геморой) – досить часто захворювання,з яким стикаються лікарі-проктологи. Геморой проявляється варикозним розширенням вен гемороїдальних. За гемороїдальних венах кров відтікає від прямої кишки в нижню порожнисту вену. При їх розширенні вузли варикозних вен можуть випадати з анального каналу, що створює певний дискомфорт у пацієнта. При ускладненнях ж ці гемороїдальні вузли можуть запалюватися, тромбуватися, кровоточити, і навіть ущемлятися. Серед причин геморою можна виділити такі, як вроджена слабкість венозної стінки і застій крові в гемороїдальних венах.

Саме це захворювання відоме аж з часів Гіппократа, коли майже 2500 років тому його лікували або припіканням вузлів розпеченим металом, або видаленням. Тому не можна говорити, що геморой – це бич саме нашого часу.

На жаль, геморой, за винятком коли він пов’язаний з вагітністю, або в легких випадках, коли патологічний процес протікає з періодами загострення і затихання – захворювання прогресуюче, тобто самі по собі варикозно розширені вени прямої кишки «розсмоктатися» не можуть.

Геморой найчастіше пов’язаний із сидячим способом життя, і зустрічається він частіше у людей, схильних до запорів, а також у тих, чий раціон бідний рослинною клітковиною. Крім того, до геморою схильні і люди з варикозним розширенням і в інших венах, наприклад, на ногах. Серед інших причин геморою можна, хоч і рідкісних, також можна назвати і цироз печінки, коли має місце такий стан, як портальна гіпертензія. Геморой є найчастішою причиною кровотечі з прямої кишки.

Лікування геморою може бути як консервативне, так і оперативне. Причому, у кожному конкретному випадку лікар вирішує, який саме метод підходить пацієнтові. Консервативні заходи полягають в усуненні ускладнень з боку гемороїдальних вузлів, якщо такі є (запалення, тромбоз, кровотеча тощо) і проведення патогенетичної терапії, яка полягає у призначенні флеботоніков – препаратів, які використовуються в лікуванні варикозного розширення вен.

Хірургічні методи лікування в даний час досить різноманітні. Це і фотокоагуляція гемороїдальних вузлів, і з лігування, і склеротерапія, і, нарешті, класичне хірургічне видалення.

За характером своєї течії геморой може бути гострим і хронічним. За своєю формою розрізняють такі види геморою:

Хронічний геморой характеризується тим, що самі симптоми захворювання турбують пацієнта постійно, періодично загострюючись (тоді вже йдеться про загострення геморою).

На цій стадії відзначаються незначні зміни з боку зв’язкового апарату прямої кишки, який відповідає за утримання гемороїдальних вузлів в анальному каналі, тобто випадіння гемороїдальних вузлів не відзначається. Виявляється перша стадія зазвичай періодичними кровотечами, які пов’язані з травмуванням вузлів під час дефекації

На даній стадії зміни з боку зв’язкового апарату прямої кишки виражені в такій мірі, що відзначається випадання гемороїдальних вузлів при акті дефекації, проте вони самі вправляються в анальний канал. При цьому кровотеча може бути чи не відзначатися

Третя стадія хронічного геморою характеризується вже такими змінами з боку прямої кишки, що випали вузли вже самі не вправляються, і пацієнт змушений після кожного акту дефекації вправляти їх сам

На останній, четвертій, стадії хронічного геморою відзначається вже постійне випадання гемороїдальних вузлів, причому вправити їх назад практично неможливо. Це пов’язано з вираженими змінами з боку зв’язкового апарату прямої кишки

Гострий геморой – це, як правило, ускладнення хронічного. За своєю ступеня вираженості він підрозділяється на три ступені. При першому ступені гострого гемороювідзначається тромбоз гемороїдальних вузлів без запалення, на другий – тромбоз вузлів з їх запаленням. Третя ж ступінь гострого геморою характеризується поширеним тромбозом гемороїдальних вузлів із запаленням підшкірної клітковини, періанальна набряком шкіри і в, деяких випадках, некрозом слизової гемороїдальних вузлів. Для геморою характерно зазвичай періодичне перебіг, тобто періоду загострення і ремісії.

При внутрішньому геморої є варикозне розширення гемороїдальних вен, які знаходяться в глибині анального каналу, тому при звичайному огляді такі гемороїдальні вузли невеликі. Для того, щоб їх побачити доводиться вдаватися до спеціальних методів дослідження: аноскопію, ректоскопії. Також такі вузли можна виявити і при пальцевому ректальному дослідженні.

Внутрішні гемороїдальні вузли можуть кровоточити при їх травмуванні під час акту дефекації. При значній слабкості зв’язкового апарату прямої кишки такі вузли випадають під час дефекації або значному напруженні. Крім того, внутрішні вузли, при їх випаданні і спазмі анального сфінктера можуть обмежуватися. Найчастіше внутрішній геморой проявляє себе кровотечами.

При цьому типі геморою гемороїдальні вузли відзначаються зовні і їх не варто плутати з випали внутрішніми гемороїдальними вузлами. Найчастіше зовнішні вузли виявляються тромбозами. Кровотеч із зовнішніх вузлів, як правило, не буває, так як при дефекації вони не травмуються. А ось постійний застій крові в них може привести до утворення в них тромбів. Зовні зовнішній гемороїдальний вузол може бути різного розміру, від 3 мм і більше, що залежить від його кровонаповнення. Зовнішній гемороїдальний вузол, звичайно, покритий шкірою, в той час як випав внутрішній вузол – слизовою оболонкою анального каналу.

Як зрозуміло з назви, при комбінованому геморої у пацієнта має місце поєднання зовнішнього та внутрішнього геморою.

Знайшли:

  • розширення вен гемороїдальних

Також:

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.