Хронічний коліт. Лікування хронічного коліту, Захворювання, Medblog – все по медицині

Реклама Популярні статті Популярне Захворювання > Хронічний коліт. Лікування хронічного коліту

Коліт хронічний – це запальні, дистрофічні і строфічні зміни слизової товстої кишки, які супроводжуються її моторними і секреторними порушеннями. Коліт хронічний – одне з найбільш часто зустрічаються захворювань системи травлення. Нерідко поєднується із запальним ураженням тонкої кишки (ентероколіт) і шлунку. Походження хронічного коліту

Причини хронічного коліту; інфекційні захворювання (насамперед дизентерія), дефекти харчування, впливу токсичних речовин (свинець, миш’як, ртуть), лікарських препаратів (безконтрольний прийом антибіотиків, послаблюючих), хвороби шлунково-кишкового тракту (панкреатити, гастрити).

Коліти інфекційного походження можуть бути викликані збудниками кишкових інфекцій, в першу чергу шигеллами і сальмонеллами, збудниками інших інфекційних захворювань (мікобактерії туберкульозу та ін), умовно і сапрофітної флорою кишечнику людини (внаслідок дисбактеріозу). У терапевтичній практиці найбільше поширення мають коліти неінфекційного походження. Аліментарні коліти виникають внаслідок тривалих і грубих порушень режиму харчування і раціональної дієти. Супутні коліти, супроводжуючі ахіліческіе гастрити, панкреатити з зовнішньосекреторної недостатністю підшлункової залози або хронічні ентерити, розвиваються внаслідок систематичного подразнення слизової оболонки товстої кишки продуктами недостатньо повного перетравлення їжі, а також в результаті дисбактеріозу. Токсичні коліти виникають внаслідок тривалих екзогенних інтоксикацій сполуками ртуті, свинцю, фосфору, миш’яку та ін Лікарські коліти пов’язані з тривалим безконтрольним застосуванням проносних засобів, що містять антроглікоеіди (препарати кореня ревеню, крушини, плоду жостір, листа сени та ін), антибіотиків та деяких інших ліків. Токсичні коліти ендогенного походження виникають внаслідок подразнення стінки кишки виведеними нею продуктами, що утворилися в організмі (при уремії, подагрі).

Коліти алергічної природи спостерігаються при харчовій алергії, при непереносимості деяких лікарських і хімічних речовин, підвищеної індивідуальної чутливості організму до деяких видів бактеріальної флори кишечника і продуктах розпаду мікроорганізмів. Коліти внаслідок тривалого механічного подразнення стінки товстої кишки виникають при хронічному копростазу, зловживанні проносними клізмами і ректальними свічками і т.д. Нерідко хронічні коліти мають декілька етіологічних факторів, які взаємно підсилюють дію.

Основні ознаки хронічного коліту: тупі, ниючі, переймоподібні болі в різних відділах живота, але іноді розлиті без чіткої локалізації, вони завжди інтенсивні після їжі й слабшають після дефекації і відходження газів. Можуть посилюватися при ходьбі, трясці, після очисних клізм. Бурчання і метеоризм – здуття живота, поєднання проносів і запорів (нестійкий стілець), відчуття неповного випорожнення кишечника, після їжі можуть виникати позиви до дефекації. Понос буває до 5-6 разів на добу, в калі домішки слизу або крові у вигляді прожилок. Можуть приєднатися болі в задньому проході через запалення слизової прямої і сігмовідіой кишки. При пальпації живота визначається хворобливість по ходу товстого кишечника, чергування його спазмованих і розширених ділянок. Перебіг захворювання хвилеподібний: погіршення змінюються тимчасової ремісією.

Проктит і проктосигмоїдит – найбільш часті форми хронічного коліту. У їх походження особливу роль відіграють бактеріальна дизентерія, хронічний запор, систематичне подразнення слизової оболонки прямої кишки при зловживаннях проносними і лікувальнимиклізмами, свічками. Виявляються болем в лівій здухвинній ділянці і в області заднього проходу, хворобливими тенезмами, метеоризмом; біль може зберігатися деякий час після дефекації, виникати при проведенні очисної клізми. Нерідко спостерігаються запори у поєднанні з тенезмами; стілець необільний, іноді типу "овечого калу", містить багато видимої слизу, а нерідко кров і гній. При пальпації відзначається болючість сигмоподібної кишки, її спастичне скорочення або уручну (при проносі). У ряді випадків виявляється додаткова петля сигмовидної кишки-"доліхосігма" (вроджена аномалія розвитку). Огляд анальної області та пальцеве дослідження прямої кишки дозволяють оцінити стан її сфінктера, виявити нерідко зустрічається супутню патологію, що розвивається на тлі хронічного проктиту (геморой, тріщини заднього проходу, парапроктит, випадання прямої кишки та ін.) Велике діагностичне значення має ректороманоскопія.

Лікування хронічного коліту в період загострення проводиться в стаціонарі;

Харчування дробове 6-7 разів на cyткі, призначається дієта. дієта – механічно щадна (слизові супи, пюре, фрикадельки, парові м’ясні і рибні котлети і т. д.). Їжа повинна містити 100-120 г білка, 100-120 г легко засвоюваних жирів (вершкове, рослинне масла), близько 400-500 г вуглеводів. В період найбільшої гостроти процесу тимчасово обмежують надходження в організм вуглеводистих продуктів (до 350 і навіть 250 г) і жирів. Жири переносяться і засвоюються хворими хронічними захворюваннями кишечника краще, якщо вони надходять в організм не в чистому вигляді, а у зв’язку з іншими харчовими речовинами (в процесі кулінарної обробки їжі). Переносимість вуглеводів і рослинної клітковини значно підвищується при їх відповідною кулінарній обробці (протирання, варіння на пару, в найбільш важких випадках – гомогенізовані овочеві пюре та ін.)

При вираженому загостренні перші один два дні рекомендується голод. У дієтичному харчуванні – слизові супи, неміцний м’ясні бульйони, протерті каші на воді, відварене м’ясо у вигляді парових котлет фрикадельок, яйця всмятку, варена річкова риба, киселі, солодкий чай. Антибактеріальну терапію призначають курсами по 4-6 днів, при легкого та середнього ступеня тяжкості – сульфаніламіди, при відсутності з них ефекту – антибіотики широкого спектру дії: тетрациклін, біоміцин у звичайній терапевтичній дозі. У важких випадках – комбінація антибіотиків з сульфаніламідами. При виражених болях – спазмолітики (папаверин, но-шпа, платифілін). Вітаміни групи В, аскорбінову кислоту краще в ін’єкціях. При переважному ураженні прямої кишки призначають лікувальні клізми масляні (масло обліпихи, шипшина, риб’ячий жир з додаванням 5-10 крапель вітаміну А), а також протизапальні з гідрокортизоном. Поза загостренням показано санаторно-курортне лікування.

Вітаміни при хронічному коліті призначають всередину у вигляді полівітамінів або парентерально (С, B2 B6, В12 та ін.) Фрукти використовують у вигляді киселів, соків, пюре, в печеному вигляді (яблука), а в період ремісії – і в натуральному вигляді, за винятком тих, які сприяють посиленню процесів бродіння в кишечнику (виноград) або мають послаблюючу дію, що небажано при проносах ( чорнослив, інжир та ін.) Холодна їжа та напої, низькомолекулярні цукру, молочнокислі продукти з кислотністю вище 90 гр. по Тернеру посилюють перистальтику кишечника, тому їх при загостреннях коліту і проносах призначати не слід. Виключають гострі приправи, прянощі, тугоплавкі жири, чорний хліб, свіжі хлібні продукти із здобного або дріжджового тіста, капусту, буряк, кислі сорти ягід і фруктів, обмежують кухонну сіль.

З метою підвищення реактивності організму призначають підшкірно екстракт алое (по 1 мл 1 раз на добу, 10-15 ін’єкцій), пеллоідін (всередину по 40-50 мл 2 рази на день за 1-2ч до їжі або у вигляді клізм по 100 мл 2 рази на день протягом 10-15 днів), проводять аутогемотерапию.

Припроктосигмоїдит призначають мікроклізми (ромашкові, таніновие, протарголовие, з суспензії вісмуту нітрату), а при проктиті – в’яжучі засоби (ксероформом, дерматол, цинку окис та ін) в свічках, нерідко в комбінації з беладони і анестезином ("Анестееол", "Анузол "і" Неоанузол "та ін.)

При проносі рекомендуються в’яжучі та обволікаючі засоби (танальбін, тансал, вісмуту нітрат основний, біла глина тощо), настої і відвари рослин, що містять дубильні речовини (відвари 15:2000 кореневищ змійовика, перстачу або кровохлебкі по 1 столовій ложці 3-6 разів в день, настій або відвар плодів черемхи, плодів чорниці, суплідь вільхи, трави звіробою та ін), холінолітики (препарати беладони, атропіну сульфат, метацин та ін.) Холіно-і спазмолітики призначають при спастичному коліті.

При вираженому метеоризмі рекомендується вугілля активоване (по 0,25-0,5 г 3-4 рази на день), настій листків м’яти перцевої (5:200 по 1 столовій ложці кілька разів на день), квіток ромашки (10:200 по 1 -2 столові ложки кілька разів на день) та інші кошти. Якщо пронос обумовлена ??в першу чергу секреторною недостатністю шлунка, підшлункової залози, супутнім ентеритом, корисні препарати травних ферментів – панкреатин, фестал та ін

Велике місце в терапії загостренні хронічних колітів займають фізіотерапевтичні методи (кишкові зрошення, грязеві аплікації, діатермія та ін) та санаторно-курортне лікування (Єсентуки, Залізноводська, Друскінінкай, місцеві санаторії для хворих із захворюваннями кишкового тракту).

Працездатність хворих при середній тяжкості і тяжких формах хронічних колітів, особливо що супроводжуються проносами, обмежена. Їм не показані види робіт, пов’язані з неможливістю дотримуватися режиму харчування, часті відрядження.

Профілактика хронічного коліту: Необхідні профілактика та своєчасне лікування гострих колітів, диспансеризація реконвалесцентів, санітарно-просвітня робота, спрямована на роз’яснення населенню необхідності дотримання раціонального режиму харчування, повноцінної дієти, ретельного прожовуванні їжі, своєчасної санації порожнини рота, а при необхідності – протезування зубів, занять фізичною культурою і спортом, зміцнення нервової системи. Необхідно суворе дотримання правил техніки безпеки на виробництвах, пов’язаних з хімічними речовинами, здатними викликати ураження товстої кишки.

Для попередження звикання до лікарських зборів рекомендується періодично міняти їх склад.

Коментарі (0): Щоб додати коментар, потрібно увійти під своїм логіном або зареєструватися.

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.