Лімфаденіт – симптоми хвороби, профілактика та лікування лімфаденіту, причини захворювання і його діагностика на EUROLAB

Правила та умови участі в акції

Даний тест призначений для дітей у віці 10-12 років. Він дозволяє визначити,яке місце ваша дитина займає в колективі однолітків. Щоб правильно оцінити результати і отримати найточніші відповіді, не варто давати багато часу на роздуми, попросіть дитину відповідати те, що першим прийде йому в голову …

Лімфаденіт Що таке Лімфаденіт –

Лімфаденіт (від лімфа і грец. Aden – заліза) – запалення лімфатичних вузлів, нерідко гнійне. Викликається частіше стафіло-і стрептококами, які при лімфангіт потрапляють в регіонарні лімфатичні вузли. Локалізація здебільшого в паху і пахвовій западині.

Що провокує Лімфаденіт:

Збудниками лімфаденіту є гноєтворні мікроорганізми, які проникають у лімфатичні вузли по лімфатичних судинах з вогнищ гострого або хронічного гнійного запалення (флегмони, панариції і т.д), з потоком лімфи, крові або шляхом безпосереднього контакту. Лімфаденіти можуть бути негнійний і гнійними. За тривалістю перебігу захворювання може бути гострим і хронічним. Гнійно-запальний процес може вражати один або кілька сусідніх лімфовузлів. При гнійному їх розплавлюванні утворюється великий осередок нагноєння в м’яких тканинах, званий аденофлегмона.

Симптоми лімфаденіту:

Внаслідок сильного болю вимушене положення кінцівки, підвищення температури, набряк, при поверхневому розташуванні – гіперемія і місцеве підвищення температури. У пізній стадії озноб, лейкоцитоз, флуктуацій. Часто первинний осередок інфекції вже не має значення.

Розрізняють лімфаденіт гострий і хронічний, специфічний і неспецифічний.

Неспецифічний лімфаденіт найчастіше викликається стафілококами, рідше стрептококами та іншими гнійними мікробами, їх токсинами та продуктами розпаду тканин з первинних осередків гнійного процесу. Первинними осередками можуть бути гнійна рана, фурункул, карбункул, панарицій, бешихове запалення, остеомієліт, тромбофлебіт, трофічна виразка. У лімфатичні вузли мікроби і їх токсини надходять лімфогенним, гематогенним і контактним шляхами. Можливо, проникнення мікробів безпосередньо в лімфатичний вузол при його пораненні. У таких випадках лімфаденіт виступає як первинне захворювання.

Запальний процес в лімфатичних вузлах розвивається і протікає по загальному типу. Залежно від характеру ексудації розрізняють серозний, гемморрагіческій, фібринозний гнійний лімфаденіт. Прогресування гнійного запалення може привести до деструктивних форм лімфаденіту – абсцедированию і некрозу, а при гнильної інфекції – іхорозним розпаду лімфатичних вузлів. У початковій стадії зміни зводяться до пошкодження, злущування ендотелію, розширенню синусів, застійної гіперемії. Розпочата ексудація призводить до серозному просякання тканини лімфатичного вузла з подальшою клітинної інфільтрацією. Остання відбувається за рахунок міграції лейкоцитів і проліферації лімфоїдних клітин. Ця стадія серозного набряку позначається як простий катаральний гострий лімфаденіт.

При простих лімфаденітах запальний процес частіше не виходить за межі капсули лімфатичного вузла. При деструктивних формах лімфаденіту запальний процес поширюється на навколишні тканини (паралімфаденіт).

При цьому зміни в навколишніх тканинах можуть обмежитися серозним запаленням або ж перейти в гнійне з утворенням аденофлегмони. Особливою вагою і просторістю ураження навколишніх тканин відрізняються іхорозним лімфаденіти.

Захворювання починається з хворобливості і збільшення лімфатичних вузлів, головного болю, слабкості, нездужання, підвищення температури тіла. Нерідко гострий лімфаденіт протікає із запаленням лімфатичних судин (лімфангіт). Вираженість ознак гострого лімфаденітувизначається формою захворювання і характером основного запального процесу. У ряді випадків при стиханні основного запального процесу. Як правило, при катаральному (серозному) лімфаденіті загальний стан хворих страждає мало. Вони відзначають болю в зоні регіонарних лімфатичних вузлів, які збільшені в розмірах, щільні, болючі при пальпації, з навколишніми тканинами не спаяні, шкіра над ними не змінена.

При прогресуванні процесу, розвитку периаденита, переході запалення в деструктивну, гнійну форму зазначені клінічні ознаки виражені більшою мірою. Болі носять різкий характер, шкіра над лімфатичними вузлами гіперемована, пальпація лімфатичних вузлів викликає хворобливість. Чітко пальпируемое раніше лімфатичні вузли зливаються між собою і навколишніми тканинами, стають нерухомими.

При аденофлегмоне визначається дифузна гіперемія, щільний, без чітких меж інфільтрат з вогнищами розм’якшення. Загальний стан хворих при гнійному лімфаденіті страждає більшою мірою: температура підвищується до високих цифр, з’являються озноб, тахікардія, головний біль, виражена слабкість. При гнильної флегмоні пальпацією визначають крепитацию в осередку ураження.

Можливі ускладнення: тромбофлебіт, поширення гнійного процесу на клетчаточние простору (забрюшинное, середостіння), метастатичні вогнища гнійної інфекції – септикопіємії, лімфатичні свищі.

Хронічний неспецифічний лімфаденіт може бути первинно-хронічним в результаті впливу слабовірулентнимі мікробної флори при уповільнених, рецидивуючих запальних захворюваннях (хронічний тонзиліт, запальні захворювання зубів, інфіковані потертості ніг, мікротравми) або результатом гострого лімфаденіту, коли запальний процес в лімфатичних вузлах набуває затяжного хронічний перебіг. Хронічне запалення лімфатичних вузлів носить продуктивний характер. Перехід його в гнійну форму зустрічається вкрай рідко.

Симптоми хронічного неспецифічного лімфаденіту включають: збільшення лімфатичних вузлів, які щільні на дотик, малоболезненни, не спаяні між собою і оточуючими тканинами. Лімфатичні вузли довго залишаються збільшеними, проте врешті-решт розростання в них сполучної тканини призводить до їх зменшення.

У деяких випадках виражене розростання сполучної тканини, зморщування вузлів може привести до розладу лімфообігу, лімфостаз, набряків, слоновості.

До групи специфічних відносяться лімфаденіти, що викликаються збудниками сифілісу, туберкульозу, чуми, актиномікозу та інші. Туберкульозний лімфаденіт – прояв туберкульозу як загального захворювання організму. Частіше, особливо в дитячому віці, період первинного туберкульозу поєднується з ураженням внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Можливо щодо ізольоване ураження окремих груп лімфатичних вузлів, частіше у дорослих, на тлі старих неактивних туберкульозних змін в інших органах, коли туберкульозний лімфаденіт є проявом вторинного туберкульозу. Частота туберкульозного лімфаденіту залежить від вираженості і поширеності туберкульозу, соціальних умов.

Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів викликається в основному мікобактеріями туберкульозу людського і бичачого типу. Мікобактерії бичачого типу звичайно є збудником туберкульозного лімфаденіту в сільськогосподарських скотарських районах.

Шляхи поширення інфекції різні. Вхідними воротами інфекції можуть бути мигдалики, при ураженні яких до процесу залучаються шийні або піднижньочелюсних лімфатичні вузли. Інфекція найбільш часто поширюється лімфогематогенним шляхом з уражених внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, легень та інших органів.

При гострому початку захворювання відзначається висока температура, симптоми туберкульозної інтоксикації, збільшення лімфатичних вузлів, нерідко з вираженими запально-некротичнимизмінами. Характерною ознакою туберкульозного лімфаденіту, що відрізняє його від інших уражень лімфатичних вузлів, є наявність периаденита. Уражені лімфатичні вузли являють собою конгломерат спаяних між собою утворень різної величини. Початок захворювання поступовий, з невеликим збільшенням лімфатичних вузлів. Освіта свищів зустрічається рідко.

Найбільш часто уражаються шийні, підщелепні і пахвові лімфатичні вузли. У процес можуть залучатися кілька груп лімфатичних вузлів з однієї або з двох сторін.

Діагностика лімфаденіту:

Діагноз гострого неспецифічного лімфаденіту ставлять на підставі клінічної картини захворювання з урахуванням анамнестичних відомостей. Розпізнавання поверхневого лімфаденіту не становить труднощів. Діагностика лімфаденіту, ускладнилися периаденитом, аденофлегмона з залученням в запальний процес міжм’язової жирової тканини, клітинних просторів середостіння, заочеревинного простору складна.

Лімфаденіт слід диференціювати з флегмоною, остеомієліт. Для диференціального діагнозу має значення встановлення первинного гнійно-запального вогнища.

Хронічний неспецифічний лімфаденіт слід диференціювати зі збільшенням лімфатичних вузлів при інфекційних і деяких інших захворюваннях (скарлатина, дифтерія, грип, сифіліс, туберкульоз, лімфогранулематоз, злоякісні новоутворення). Розпізнавання хронічного лімфаденіту повинно грунтуватися на оцінці всього комплексу клінічних ознак захворювання. У сумнівних випадках показана пункційна біопсія лімфатичного вузла або видалення його для гістологічного дослідження, що має особливо важливе значення в диференціальній діагностиці хронічного лімфаденіту і метастазів злоякісних новоутворень.

Діагноз специфічного лімфаденіту ставлять на підставі комплексного обстеження хворого з урахуванням наявності контакту з туберкульозними хворими, результатів реакції на туберкулін, наявності туберкульозного ураження легень та інших органів. Важливу роль відіграють дані пункції ураженого лімфатичного вузла. У лімфатичних вузлах можуть утворюватися кальцинати, які виявляються рентгенологічно у вигляді щільних тіней в м’яких тканинах шиї, підщелепної області, пахвовій, паховій областях. Туберкульозний лімфаденіт диференціюють з неспецифічним гнійним лімфаденітом, лімфагранулематозом, метастазами злоякісних пухлин.

Лікування лімфаденіту:

Лікування гострого неспецифічного лімфаденіту залежить від стадії процесу. Початкові форми лімфаденіту лікують консервативно: спокій для ураженого органу, УВЧ-терапія, активне лікування основного вогнища інфекції (своєчасне розтин абсцесів, флегмон, раціональне дренування гнійника, розтин гнійних затекло), антибіотикотерапія з урахуванням чутливості мікробної флори основного вогнища. Гнійні лімфаденіти лікують оперативним методом: розкривають абсцеси, аденофлегмони, видаляють гній, рани дренують. Подальше лікування проводять за принципами лікування гнійних ран.

Лікування хронічного неспецифічного лімфаденіту повинно бути спрямоване на ліквідацію основного захворювання, що є джерелом хронічного неспецифічного лімфаденіту.

Лікування специфічного лімфаденіту визначається характером ураження лімфатичних вузлів і виразністю туберкульозних змін в інших органах. При активному процесі призначають препарати першого ряду: тубазид, стрептоміцин в поєднанні з ПАСК або етіонаміду, протіонамід, піразинамідом, етамбутолом. Лікування повинне бути тривалим (8-12-15 місяців). Крім того, в уражений вузол вводять (або обколюють його) стрептоміцин, накладають пов’язки з стрептоміцином, тубазідовой, тібоновой маззю. При вираженому гнійному процесі призначають антибіотики широкого спектру дії.

Профілактика лімфаденіту:

Профілактика лімфаденітуполягає в попередженні травматизму (ран, мікротравм), в боротьбі з ранової інфекцією, раціональності лікування гнійно-запальних захворювань.

До яких лікарів слід звертатися якщо у Вас Лімфаденіт:

Вас щось турбує? Ви хочете дізнатися більш детальну інформацію про лімфаденіту, її причини, симптоми, методи лікування та профілактики, хід перебігу хвороби і дотримання дієти після неї? Або ж Вам необхідний огляд? Ви можете записатися на прийом до лікаря – клініка Euro lab завжди до Ваших послуг! Кращі лікарі оглянуть Вас, проконсультують, нададуть необхідну допомогу і поставлять діагноз. Ви також можете викликати лікаря додому. Клініка Euro lab відкрита для Вас цілодобово.

Телефон нашої клініки: (044) 206-20-00 (багатоканальний). Секретар клініки підбере Вам зручний день і час візиту до лікаря. Наші координати і схема проїзду вказані тут. Подивіться детальніше про всі послуги клініки на її персональній сторінці.

Якщо Вами раніше були виконані будь-які дослідження, обов’язково візьміть їх результати на консультацію до лікаря. Якщо дослідження виконані не були, ми зробимо все необхідне в нашій клініці або в наших колег в інших клініках.

Необхідно дуже ретельно підходити до стану Вашого здоров’я в цілому. Є багато хвороб, які спочатку ніяк не проявляють себе в нашому організмі, але в підсумку виявляється, що, на жаль, їх вже лікувати занадто пізно. Для цього просто необхідно по кілька разів на рік проходити обстеження у лікаря, щоб не тільки запобігти страшну хворобу, але й підтримувати здоровий дух у тілі і організмі в цілому.

Якщо Ви хочете задати питання лікарю – скористайтеся розділом онлайн консультації, можливо Ви знайдете там відповіді на свої питання і прочитаєте поради по догляду за собою. Якщо Вас цікавлять відгуки про клініки та лікарів – спробуйте знайти потрібну Вам інформацію на форумі. Також зареєструйтесь на медичному порталі Euro lab, щоб бути постійно в курсі останніх новин і оновлень інформації про лімфаденіту та лікуванні подібного роду захворювань на сайті, які будуть автоматично надсилатися Вам на пошту.

Інші захворювання з групи Хвороби шкіри та підшкірної клітковини:

Якщо Вас цікавлять ще якісь види хвороб та групи захворювань людини чи у Вас є будь-які інші питання та пропозиції – напишіть нам, ми обов’язково постараємося Вам допомогти.

Підписатися на розсилку

Хочете отримувати новини та поради від Eurolab щодня? Підпишіться на розсилку безкоштовно!

Блог доктора Гетьман О.І.

Сімейний лікар. Доктор-діагност (спеціаліст з усіх видів діагностики: лабораторний, радіологічна, клінічна).

Світові новини Новини Україна

Герпес: причини, симптоми діагностика, лікування, профілактика

Розділи медичної енциклопедії: Гіди по здоров’ю: Інші сервіси: Eurolab в соціальних мережах:

Торгова марка і торговий знак EUROLAB ™ зареєстровані. Всі права захищені.

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.