РАК, Життя триває. Профілактика, діагностика, лікування, догляд. Рак прямої кишки.

Рак прямої кишки займає за частотою 6-7-е місце серед інших локалізацій, складаючи близько 4-5% всіх ракових захворювань.Серед локалізацій у кишечнику раку прямої кишки належить перше місце (70-80% всіх раків кишечника).

Найчастіше рак прямої кишки спостерігається у віці 40-60 років, проте він може виникати і в більш молодому віці (20-30 років), причому навіть частіше, ніж інші форми раку. Жінки і чоловіки хворіють з однаковою частотою.

До попереднім захворювань, з якими пов’язують виникнення раку прямої кишки, відносять хронічні запальні процеси в прямій кишці (проктити, виразки), ускладнення довгостроково існуючого геморою – тріщини, свищі, а головне поліпи і поліпоз прямої кишки.

Рак прямої кишки відповідно локалізації пухлини поділяють на такі форми:

а) високий супраампуллярний рак, найчастіше щільний скірр, кільцеподібно звужує просвіт кишки і швидко приводить до стенозу;

б) ампуллярном рак, зазвичай будови аденокарциноми, найбільш часто зустрічається, росте у вигляді екзофітної (вибухаючої) пухлини або у вигляді кратерообразной кровоточить виразки з інфільтрованою підставою;

в) анальний рак, що виникає безпосередньо над заднепроходним отвором у вигляді щільної пухлини або виразки і нерідко має плоскоклітинну будову.

Слід зазначити, що в прямій кишці виникають і інші форми пухлин-злоякісна меланома або саркоми. За своїм клінічним перебігом і методам лікування вони мало відрізняються від ракових процесів.

Клінічна картина при раку прямої кишки на ранніх стадіях, так само як і при інших раках порожнистих органів, не має яскравих симптомів. Лише з ростом пухлини в просвіт кишки або її виразкою у хворих з’являються неприємні відчуття тупого болю при проходженні калу, виділення зі стільцем крові і слизу, а потім деформація калових мас (стрічкоподібними стілець). На відміну від геморою кров у калі при раку прямої кишки зазвичай з’являється не наприкінці, а на початку дефекації. У подальшому приєднуються часті позиви на дефекацію, рясні виділення смердючих кров’янисті-гнійних мас, запори, що змінюються проносами.

Надалі ознаки хвороби наростають, у важких випадках спостерігаються кишкова непрохідність, кровотеча, запальні ускладнення (абсцес, флегмона, перитоніт). Пухлина може проростати в сечовий міхур, піхву з розвитком свищів, викликати здавлення сечоводів і т. д.

До числа найважливіших і дуже простих методів розпізнавання раку прямої кишки відноситься пальцеве дослідження прямої кишки. Найбільша і, на жаль, дуже часта помилка при наявності зазначених вище скарг хворого – ігнорування цього методу дослідження при профілактичних оглядах. Ті чи інші розлади з боку прямої кишки навіть при наявності видимих ??гемороїдальних вузлів вимагають пальцевого дослідження, що виявляється достатнім для діагностики раку у 80-90% хворих.

Дослідження прямої кишки пальцем роблять при положенні хворого на спині або на боці з підтягнутими до живота колінами або ж у колінно-ліктьовому положенні. При неможливості досягти пухлини пальцем хворого досліджують у положенні навпочіпки – в момент напруження пухлина трохи зміщується вниз і стає доступною обмацуванню.

Другим і безперечно важливим методом дослідження є ректороманоскопія або колоноскопія, що дозволяє поєднувати огляд кишки з біопсією. Це дослідження абсолютно необхідно, тому що хірургічне втручання при раку прямої кишки носить калічить характер і без морфологічного підтвердження діагнозу виконано бути не може.

Третім методом, показаним при високорозташованих раках, є рентгенологічне обстеження, що виявляє картину, подібну з раками товстої кишки.

Відбір хворих для обстеження проводять після аналізу клінічних симптомів, отримання результатів аналізукалу на наявність крові, визначення в крові карциноембріонального антигену. Для виключення метастазів у печінку роблять ультразвукову томографію (УЗД).

Радикальне лікування раку прямої кишки проводять чисто хірургічним методом, хоча в даний час ведуться дослідження про використання променевої терапії в передопераційному періоді.

В основному виконують два типи операцій: черевно-промежностпую екстирпацію прямої кишки з утворенням протиприродного заднього проходу на черевній стінці і черевно-анальну резекцію з низведення сигмовидної кишки і підшиванням її до шкіри фізіологічного заднепроходного отвори. Другий тип операції виконаємо лише при відносно високо розташованих раках ранньої стадії і за умови довгою сигмовидної кишки, яку без натягу можна звести до анального отвору.

Операції при раку прямої кишки вимагають підготовки кишечника, як і при раках товстої кишки. Післяопераційний період у цих хворих важкий, бо втручання складні і травматичні. Потрібно проведення активних протишокових заходів, поповнення втраченої крові і рідин. При низведении кишки її зазвичай залишають відкритою, вкриваючи пов’язкою, а при накладенні протиприродного заднього проходу кишку розкривають тільки через 2 доби. Щоб уникнути скупчення газів хворих у ці дні не годують, дозволяючи лише пиття чаю і мінеральної води. Після того як штучний анус почне функціонувати з нормальним виділенням газів і калу, хворих переводять на загальне харчування. Догляд за цими хворими вимагає зміни пов’язок і туалету в окружності виведеної на черевну стінку кишки, а також перев’язок великої рани, що утворюється в промежині після видалення кишки з оточуючою її клітковиною.

Запущені форми раку прямої кишки вимагають паліативного (полегшує стан хворого) лікування у вигляді накладення протиприродного заднього проходу, що рятує хворого від болісних болів при акті дефекації, а також в деякій мірі сприяє уповільненню росту пухлини, не піддається постійній травматизації каловими масами.

При низько розташованому неоперабельному раку можна допомогти хворому і продовжити його життя шляхом електрокоагуляції пухлини, оголює з сторался крижів, також з попередніми накладенням протиприродного заднього проходу. На додаток до паліативних операцій проводять променеву терапію запущених форм раку прямої кишки з тимчасовим поліпшенням або хіміотерапію.

Рецидиви раку прямої кишки виникають нерідко в зоні рубців і м’яких тканин промежини. Лікування обмежених рецидивів проводять шляхом повторних висічення, в ряді випадків предпосилая їм променеву терапію.

Раки прямої кишки метастазують лімфогенним шляхом у лімфатичні вузли брижі, а також з навколишнього кишку тазової клітковині; потім уражаються лімфатичні вузли по ходу аорти. Гематогенні метастази виникають найчастіше в печінці, хоча спостерігають також і ураження кісток.

При низько розташованих анальних раках метастази можуть вражати пахові лімфатичні вузли, і тоді лікування доповнюють ще однією операцією – видаленням цієї групи лімфатичних вузлів.

При операбельних формах раку прямої кишки прогноз найбільш сприятливий у порівнянні з іншими локалізаціями раку шлунково-кишкового тракту. Стійке 5-річне вилікування перевищує 50%.

Диспансерному спостереженню у хірургів-проктологів з оглядами не рідше одного разу на рік підлягають хворі групи ризику (страждаючі поліпами і поліпозом прямої кишки, хронічними запальними процесами в прямій кишці (проктити, виразки), ускладненнями довгостроково існуючого геморою – тріщинами, норицями та ін) . Важливою профілактичною мірою є нормалізація харчування, зменшення в раціоні вмісту м’ясних продуктів, боротьба з запорами.

Оскільки відмічено зменшення ризику захворювання на рак товстого кишечника у курців, деякі автори рекомендують з профілактичною метою після 60 років почати курити.

Розробка, наповнення та підтримка лікаря С. Бондарева,Україна, Черкаси

З пропозиціями та побажаннями по оформленню й наповненню звертайтесь:

Також:

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.


_0.74MB/0.02283 sec