Реактивні артрити: симптоми і лікування артриту

Реактивні артрити: симптоми і лікування артриту

Артрити реактивні – термін, прийнятий для позначенняартритів, що розвиваються після інфекцій, але не обумовлених попаданням інфекційного агента в порожнину суглоба. Зазвичай реактивні артрити носять імунокомплексний характер, тобто виникають внаслідок порушень імунітету у генетично схильних осіб через недостатню утилізації комплексів антиген – антитіла макрофагальної системою. Реактивні артрити можуть розвиватися після багатьох інфекцій (бактеріальних, вірусних та ін) незалежно від їх тяжкості, але частіше-після ентероколітів, викликаних іерсініямі, та інфекцій сечових шляхів, обумовлених хламідіями.

Число уражених суглобів зазвичай невелика, артрит частіше несиметричний. Переважно запалюються суглоби нижніх кінцівок, особливо пальців стоп, де також розвивається періартікулярно набряк, що поширюється на весь палець, і синюшна або багрово-синюшне забарвлення шкіри (палець стає схожим на сосиску або редиску). Крім артритів, характерний розвиток ентезопатій – запалення сухожиль в місцях їх прикріплення до кісток, особливо часто в області п’яти. В окремих хворих можливі болі в області хребта. У багатьох випадках реактивний артрит нетривалий (від декількох днів до декількох тижнів), проходить самостійно, але у деяких хворих може затримуватися на більший термін і навіть стати хронічним.

Іноді відзначаються позасуглобові прояви: ураження шкіри частіше у вигляді псоріазоподібних висипу, слизових оболонок порожнини рота (ерозії), зовнішніх статевих органів (баланопостит, вагініт), очей (кон’юнктивіт), а також серця (міокардит, перикардит), периферичної нервової системи (неврит) та ін При поєднанні уретриту, кон’юнктивіту і артриту діагностують синдром Рейтера.

Лікування проводять в основному нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин, ортофен, напроксен) і внутрішньосуглобових введенням кортікостероцдов. При ознаках інфекції, підтверджених мікробіологічно, показані відповідні протиінфекційні засоби при иерсиниозе і хламідіозі – зазвичай тетрациклін в дозі 2 г / добу). При затяжному перебігу проводять плазмоферез.

Матеріали по темі:

Copyright © Жіночий інтернет-журнал Чорна Пантера, 2007-2010

Також:

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.


_0.73MB/0.01524 sec