Шлуночкова екстрасистолія, EUROLAB, Кардіологія

Правила та умови участі в акції Шлуночкова екстрасистолія

Шлуночкова екстрасистолія– це передчасне порушення серця, що виникає під впливом імпульсів, що виходять з різних ділянок провідної системи шлуночків. Джерелом шлуночкової екстрасистолії в більшості випадків є розгалуження пучка Гіса і волокна Пуркіньє.

Шлуночкова екстрасистолія є найбільш поширеним порушенням серцевого ритму. Її частота залежить від методу діагностики та контингенту обстежуваних. При реєстрації ЕКГ у 12 відведеннях у спокої шлуночкові екстрасистоли визначаються приблизно у 5% здорових осіб молодого віку, тоді як при холтерівське моніторування ЕКГ протягом 24 год їх частота становить 50%. Хоча більшість з них представлено поодинокими екстрасистолами, можуть виявлятися і складні форми. Поширеність шлуночкових екстрасистол значно зростає за наявності органічних захворювань серця, особливо супроводжуються ураженням міокарда шлуночків, корелюючи з вираженістю його дисфункції. Незалежно від наявності або відсутності патології серцево-судинної системи частота цього порушення ритму збільшується з віком. Відзначено також зв’язок виникнення шлуночкових екстрасистол до часу доби. Так, у ранкові години вони спостерігаються частіше, а вночі, під час сну, – рідше. Результати багаторазового проведення холтерівського моніторування ЕКГ показали значну варіабельність кількості шлуночкових екстрасистол за 1 год і за 1 добу, що значно ускладнює оцінку їх прогностичного значення та ефективності лікування.

Причини шлуночкових екстрасистол. Шлуночкова екстрасистолія виникає як при відсутності органічних захворювань серця, так і при їх наявності. У першому випадку вона часто (але не обов’язково!) Пов’язана зі стресом, курінням, вживанням кави і спиртних напоїв, що викликають підвищення активності симпатико-адреналової системи. Однак у значної частини здорових осіб екстрасистоли виникають без видимої причини.

Хоча шлуночкова екстрасистолія може розвиватися при будь-якому органічному захворюванні серця, її найчастішою причиною є ІХС. При холтерівське моніторування ЕКГ протягом 24 год вона виявляється у 90% таких хворих. Виникненню шлуночкових екстрасистол схильні хворі як з гострими коронарними синдромами, так і з хронічною ІХС, особливо перенесли інфаркт міокарда. До гострих серцево-судинних захворювань, які є найбільш поширеними причинами шлуночкової екстрасистолії, слід віднести також міокардит і перикардит, а до хронічних – різні форми кардіоміопатій і гіпертензивну серце, за яких її виникненню сприяє розвиток гіпертрофії міокарда шлуночків і застійна серцева недостатність. Незважаючи на відсутність останніх, шлуночкові екстрасистоли часто зустрічаються при пролапсі мітрального клапана. До їх можливих причин відносяться також такі ятрогенні фактори, як передозування серцевих глікозидів, застосування ?-адреностимуляторов і, в ряді випадків, мембраностабилизирующих антиаритмічних препаратів, особливо при наявності органічних захворювань серця.

Симптоми. Скарги відсутні або перебувають у відчутті «завмирання» або «поштовху», пов’язаного з посиленим постекстрасістоліческім скороченням. При цьому наявність суб’єктивних відчуттів і їх вираженість не залежать від частоти і причини екстрасистол. При частих екстрасистолах у хворих з важкими захворюваннями серця зрідка відзначаються слабкість, запаморочення, ангінозних біль і брак повітря.

При об’єктивному дослідженні час від часу визначається виражена пресістоліческій пульсація шийних вен, що виникає, коли чергова систола правого передсердя відбувається при закритому тристулковому клапані внаслідок передчасного скорочення шлуночків. Цяпульсація носить назву венозних хвиль Корріган.

Артеріальний пульс аритмічний, з відносно довгою паузою після позачергової пульсової хвилі (так звана повна компенсаторна пауза, див. нижче). При частих і групових екстрасистолах може створюватися враження про наявність миготливої ??аритмії. У частини хворих визначається дефіцит пульсу.

При аускультації серця звучність I тону може змінюватися внаслідок асинхронного скорочення шлуночків і передсердь і коливань тривалості інтервалу Р-Q. Позачергові скорочення можуть супроводжуватися також розщепленням II тону.

Основними електрокардіографічними ознаками шлуночкової екстрасистоли є:

передчасне позачергове поява на ЕКГ зміненого шлуночкового комплексу QRS ‘;

значне розширення і деформація екстрасистолічної комплексу QRS ‘;

розташування сегмента RS-Т і зубця Т екстрасистоли дискордантно напрямку основного зубця комплексу QRS ‘;

наявність у більшості випадків після шлуночкової екстрасистоли повної компенсаторної паузи.

Перебіг і прогноз шлуночкової екстрасистолії залежать від її форми, наявності або відсутності органічних захворювань серця та вираженості дисфункції міокарда шлуночків. Доведено, що в осіб без структурної патології серцево-судинної системи шлуночкові екстрасистоли, навіть часті і складні, не роблять істотного впливу на прогноз. У той же час при наявності органічного ураження серця шлуночкові екстрасистоли можуть істотно підвищувати ризик раптової серцевої смерті і загальну летальність, ініціюючи стійку шлуночкову тахікардію та фібриляцію шлуночків.

Лікування та вторинна профілактика при шлуночковій екстрасистолії переслідують 2 мети – усунути пов’язані з нею симптоми і поліпшити прогноз. При цьому враховують клас екстрасистолії, наявність органічного захворювання серця і його характер і вираженість дисфункції міокарда, що визначають ступінь ризику потенційно фатальних шлуночкових аритмій і раптової смерті.

У осіб без клінічних ознак органічної кардіальної патології безсимптомна шлуночкова екстрасистолія, навіть високих градацій по В. Lown, не вимагає спеціального лікування. Пацієнтам необхідно пояснити, що аритмія носить доброякісний характер, рекомендувати дієту, збагачену солями калію, і виключення таких провокуючих факторів, як куріння, вживання міцної кави і алкоголю, а при гіподинамії – підвищення фізичної активності. З цих немедикаментозних заходів починають лікування та до симптоматичних випадках, переходячи до медикаментозної терапії тільки при їх неефективності.

Препаратами I ряду при лікуванні таких хворих є седативні засоби (фітопрепарати або малі дози транквілізаторів, наприклад діазепам по 2,5-5 мг 3 рази на добу) та ?-адреноблокатори. У більшості хворих вони дають хороший симптоматичний ефект, причому не тільки за рахунок зменшення кількості екстрасистол, а й, незалежно від нього, у результаті седативної дії і зменшення сили постекстрасістоліческіх скорочень. Лікування ?-адреноблокаторами починають з малих доз, наприклад по 10-20 мг пропранололу (обзидан, анаприлін) 3 рази на добу, які при необхідності підвищують під контролем ЧСС. У деяких хворих, однак, уповільнення частоти синусового ритму супроводжується збільшенням кількості екстрасистол. При вихідної брадикардії, пов’язаної з підвищеним тонусом парасимпатичної частини вегетативної нервової системи, властивим особам молодого віку, купіруванню екстрасистолії може сприяти збільшення автоматизму синусового вузла за допомогою таких засобів, що роблять холіноблокуючу дію, як препарати красавки (таблетки беллатамінала, беллаіда тощо) і ітропіум .

У відносно рідких випадках неефективності седативної терапії та корекції тонусу вегетативної нервової системи, при вираженому порушенні самопочуття хворих доводиться вдаватися дотаблетированих антиаритмічних препаратів IA (ретардной форма хінідину, новокаїнамід, дизопірамід), IB (мексилетин) або 1С (флекаїнід, пропафенон) класів. У зв’язку із значно більшою частотою побічних ефектів у порівнянні з ?-адреноблокаторами і сприятливим прогнозом у таких хворих призначення їм мембраностабилизирующих коштів слід по можливості уникати.

?-Адреноблокатори та седативні засоби є препаратами вибору і при лікуванні симптоматичної шлуночкової екстрасистолії у хворих пролапсом мітрального клапана. Як і у випадках відсутності органічних захворювань серця, застосування антиаритмічних препаратів I класу виправдано тільки при вираженому порушенні самопочуття.

Найбільш Популярні статті: Підписатися на розсилку

Хочете отримувати новини та поради від Eurolab щодня? Підпишіться на розсилку безкоштовно!

Блог доктора Гетьман О.І.

Сімейний лікар. Доктор-діагност (спеціаліст з усіх видів діагностики: лабораторний, радіологічна, клінічна).

Також в розділі

Синусно-передсердний вузол в звичайних умовах є головним водієм серцевого ритму, оскільки його власний ритм генерації імпульсів випереджає ритм …

Про міокардиті говорять у тих випадках, коли серце втягується в запальний процес. Найчастіше будучи результатом інфекційного процесу, міокардит може …

Що таке серцевий напад? Серцевий напад відбувається, коли блокується кровотік до серця. Без крові і поставленого нею кисню частину серця починає …

Гіпертонічний криз – раптове виражене підвищення артеріального тиску (до 220 / 120 мм рт. Ст. І вище), що супроводжується не тільки минущими …

Гіпертрофічна кардіоміопатія характеризується гіпертрофією лівого шлуночка, у типових випадках без дилатації, при цьому відсутня явна причина хвороби ….

Артеріальна гіпертензія, за визначенням Комітету експертів ВООЗ, – це постійно підвищений систолічний та / або діастолічний тиск. Есенціальная …

Частота народження. Серцево-судинні порушення зустрічаються приблизно у 1% усіх живих немовлят. При ранньому розпізнаванні пороку точна …

Атеросклероз являє собою варіабельний комбінацію змін інтими артерій (на відміну від артеріол), що складається з вогнищевого накопичення ліпідів, складних …

Екстрасистолія – ??передчасне позачергове збудження серця, обумовлене механізмом повторного входу чи підвищеною активністю осциляторних …

Довідник ліків Розділи медичної енциклопедії: Гіди по здоров’ю: Інші сервіси: Eurolab в соціальних мережах:

Торгова марка і торговий знак EUROLAB ™ зареєстровані. Всі права захищені.

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.


_0.73MB/0.01350 sec