Скарлатина – Книги – Доктор Комаровський

Скарлатина

Наведений нижче текст орієнтований виключно на відвідувачів сайту.

Охороняється законом проавторське право. Відтворення всієї статті або її частини забороняється без письмового дозволу правовласника.

Є таке грецьке слово streptos, що означає «кручений», «кручений», «має вигляд ланцюжка». І є такий мікроб – стрептокок: якщо розглядати його під мікроскопом, то добре видно справжнісінькі ланцюжки, що складаються з нерухомих кульок.

Стрептококи – вельми поширені мікроби, здатні викликати у людини безліч найрізноманітніших хвороб. Скарлатина – одна з них, мабуть, найвідоміша, але, на жаль, далеко не єдина.

Скарлатина відома людям з давніх-давен, і ставлення до неї досить серйозне, що, втім, цілком логічно й обгрунтовано. Хоча стародавні лікарі (Гіппократ і компанія) весь час плутали скарлатину – то з кором, то з краснухою, то ще з чим-небудь. Правда, гірше від цього нікому не було. Адже ми зараз розумні – знаємо, що кір і краснуха інфекції вірусні, а скарлатина – інфекція бактеріальна. Отже, кір і краснуха пройдуть самі, а при скарлатині дуже допоможуть антибіотики. Але Гіппократ про антибіотики нічого не знав, тому мав моральне право плутати скарлатину і кір, що, втім, людство благополучно займалося майже 2000 років після Гіппократа. І тільки в 1675 році лікар Томас Сіденхем докладно описав симптоми скарлатини і назвав її scarlet fever – пурпурна лихоманка. Від слова scarlet – «пурпурний», «яскраво-червоний» – і пішло сучасна назва хвороби.

Про те, що скарлатина хвороба серйозна і смертельно небезпечна, певна частина читачів цієї книги, особливо ті, хто навчався в радянській школі, дізналися ще в дитинстві з знаменитого вірша Едуарда Багрицького «Смерть піонерки» (див. епіграф). Від скарлатини загинула бідна піонерка Валя, і саме так, дуже трагічно, представлялася доля хворої дитини до появи антибіотиків – адже дуже підступний і дуже небезпечний мікроб, цей стрептокок.

Слід зауважити, що скарлатина – далеко не єдина хвороба, зобов’язана своїм існуванням стрептокока. Більшість ангін, ревматизм, гломерулонефрит, бешихове запалення – все це варіанти стрептококової інфекції.

Але скарлатина – хвороба особлива. І нехай пробачать мене читачі за спробу пояснити її суть, оскільки зробити це простими словами дуже складно. Однак спробуємо. Отже …

Стрептокок – поняття невизначене. Під цим словом розуміють десятки, якщо не сотні бактерій, з одного боку, схожих один на одного, з іншого – мають істотні відмінності у своїй структурі. Кожен конкретний вид стрептокока здатний виробляти цілком певні токсини. Перехворівши одним варіантом стрептокока і виробивши до цього варіанту імунітет, людина може не цілком благополучно зустрітися вже з іншим стрептококом, який, у свою чергу, виробляє свої токсини і викликає потребу знову хворіти і знову виробляти чергові антитоксичні антитіла.

У той же час деяким стрептококів (підкреслюю, далеко не всім, тільки деяким) притаманна здатність виробляти певний отруйна речовина, яка називається ерітротоксін.

У ерітротоксіна є дві особливості. По-перше, він викликає в організмі абсолютно певні зміни, і ці зміни проявляються у вигляді цілком певних симптомів, властивих саме дії ерітротоксіна, по-друге, виробивши імунітет до ерітротоксіну одного стрептокока, організм перестає реагувати на ерітротоксін будь-якого іншого стрептокока, оскільки в крові постійно циркулюють антитіла доерітротоксіну.

Скарлатина – це особливий варіант стрептококової інфекції з вираженою реакцією організму у відповідь на дію ерітротоксіна. Таким чином, скарлатина може бути один раз в житті, а ось стрептококової інфекцією – іншими її формами, зрозуміло, можна хворіти скільки завгодно.

Термін «ерітротоксін» в дослівному перекладі з грецького означає «червоний токсин». У цьому перекладі – суть вже згаданих нами, «цілком певних симптомів».

Але давайте почнемо з початку – як же все відбувається. Стрептокок потрапляє в організм людини повітряно-крапельним шляхом, хоча можливе зараження і через продукти харчування, і через брудні іграшки, і через одяг. Джерелом інфекції може бути хвора будь-яким варіантом стрептококової інфекції або здоровий носій стрептокока. 90% всіх, хто захворів, – діти до 16 років, але діти першого року життя майже не хворіють, бо мають вроджений, що дістався від мами антитоксичний імунітет.

Інкубаційний період – від 1 до 12 днів. Опинившись в людському організмі, стрептокок осідає на слизових оболонках, головним чином в горлі (на мигдалинах) і починає розмножуватися, виділяючи при цьому ерітротоксін. Хвороба починається гостро – висока температура + болю в горлі. А вже через кілька годин з’являється висип – це і є відповідна реакція на ерітротоксін. Загальний колір шкіри – червонуватий, і на цьому червоному тлі можна бачити численні дуже дрібні червоні крапки (червоно, ніж загальний фон). Висипання швидко покриває все тіло, особливо вона виражена на бічній поверхні тулуба, на згинальних ділянках рук і ніг. Шкіра суха, якщо провести рукою – нагадує наждачний папір. Особливо характерний вигляд обличчя – яскраво-червоні щоки і блідий, вільний від висипки трикутник між носом і губами. Мова теж яскравий, малиновий, а на його поверхні – різко збільшені сосочки. Ну а в горлі, на мигдалинах, – справжнісінька ангіна: дуже усе червоне і запалене, на мигдалинах – гнійні нальоти.

Всіма цими симптомами дитина зобов’язаний ерітротоксіну стрептокока, який особливим чином вражає шкіру і слизові оболонки. Ця поразка призводить до масової загибелі клітин самого зовнішнього шару шкіри (епідермісу), і шкіра починає лущитися. Лущення з’являється на обличчі вже до кінця 1-го тижня хвороби, потім на тулубі, кистях і стопах.

Стрептокок, на щастя, високочутливий до антибіотиків, зокрема до пеніциліну. Вже через 12-24 години після початку лікування пеніциліном у стані хворої дитини спостерігається виразне поліпшення. Непереносимість пеніциліну – не проблема, оскільки вибір антибіотиків, активно діють на стрептокок, досить великий.

У кожному разі, скарлатина відноситься до хвороб, які при своєчасному лікуванні антибіотиками майже завжди закінчуються благополучно, а без лікування – майже завжди закінчуються тяжкими ускладненнями. Ускладнення скарлатини – перш за все, ураження серця (ревматизм) і ураження нирок (гломерулонефрит).

Дуже небезпечно припиняти лікування одразу після поліпшення стану. Антибіотики повинні застосовуватися строго певний час, у противному разі ускладнення вельми вірогідні.

Своєчасне використання активних антибіотиків іноді (дуже рідко) призводить до того, що організм не встигає виробити достатній імунітет до ерітротоксіну – дуже швидко гине стрептокок. Наслідок цього – можливість повторно захворіти на скарлатину. Ці повторні випадки, тим не менш, протікають досить легко.

Горло і мигдалики – не єдиний шлях проникнення стрептококу в людський організм. Зараження може відбутися і через будь-яку рану на шкірі (садно, поріз, операція). У такому випадку будуть мати місце всі симптоми скарлатини, крім ангіни. Принципи лікування від цього не змінюються.

Легкі, аіноді і середньотяжкі форми скарлатини благополучно лікуються вдома, без всяких лікарень. Дитину, як правило, повністю ізолюють на 10 днів, після чого – якщо стан хороший – цілком можна гуляти. Але! Для переніс скарлатину серйозну небезпеку становить повторний контакт зі стрептококом – це може призвести до алергічних захворювань і ускладнень. Тому жити нормально і гуляти можна, але спілкування з іншими людьми, особливо дітьми, слід звести до мінімуму. Принаймні, від моменту початку захворювання до походу в школу або дитячий сад має пройти 3 тижні, не менше.

Коментарі (0) Особисте Суспільне

Юридичний супровід і захист інтелектуальної власності забезпечують юристи «Юрпайінтел».

Також:

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.