Скарлатина у дорослих

Розроблений унікальний комбінований контрацептив з природною естрадіолом

Дана інформація призначена дляфахівців у галузі охорони здоров’я та фармацевтики. Пацієнти не повинні використовувати цю інформацію в якості медичних рад чи рекомендацій.

Скарлатина у дорослих

У сучасних умовах поряд з новими хворобами (ВІЛ-інфекція, лайм-бореліоз, геморагічні лихоманки) зберігають свою актуальність і давно відомі, зокрема скарлатина, що є однією з клінічних форм стрептококової інфекції. Термін «стрептококова інфекція», як відомо, об’єднує хвороби, що викликаються b-гемолітичним стрептококом групи А.

Скарлатина відрізняється від інших форм тим, що викликається тільки токсигенними штамами стрептокока при відсутності антитоксического імунітету і характеризується симптомокомплексом, обумовленим ерітрогенним токсином Діка. У різні часи скарлатину вважали те важкої, то легкої хворобою зі сприятливим результатом.

У 80-90-х роках у ряді країн (в Англії, США, Швеції та ін) був відзначений підйом захворюваності різними формами стрептококової інфекції, зокрема ускладнення течії скарлатини.

Традиційно скарлатина вважається дитячою хворобою. За даними AR Каtz, DM Morens, 80% випадків скарлатини припадають на вік від 4 до 8 років. Вважають, що особи старше 10 років мають високий рівень захисних антитіл, що утворилися внаслідок субклінічній імунізації. Відомі на сьогодні роботи, присвячені скарлатині, відносяться до опису цієї хвороби у дітей.

Протягом останніх 10 років під нашим наглядом у КІБ № 2 знаходилися 442 дорослих хворих, з них 284 – чоловіки, 158 – жінки. Віковий склад хворих представлений в табл. 1.

Серед пацієнтів переважали солдати строкової служби, студенти, учні. Військовослужбовці, особи, які проживають у гуртожитку, надходили в клініку в перші два дні хвороби, решта – на третій-четвертий день і пізніше.

У літні місяці госпіталізованих було в 1,5 рази менше, ніж в холодну пору року. Діагностика скарлатини на догоспітальному етапі свідчила про слабкому знанні цієї хвороби. Діагнози, з якими хворі направлялися в клініку, наведені в табл. 2.

Крім того, у 15 з 319 хворих, направлених у клініку з діагнозом скарлатина, був діагносцірован псевдотуберкульоз.

У стаціонарі діагноз скарлатини в 95% випадків встановлювався в день надходження на підставі типового симптомокомплексу, що включає ознаки інтоксикації, що розвиваються з перших годин хвороби (підвищення температури, головний біль, нудота, блювота, слабкість), запалення (тонзиліт або інфікована рана шкіри, регіонарний лімфаденіт , Ангулярний хейліт) та алергії (висип, свербіж шкіри, еозинофілія). При постановці діагнозу враховувалися наступні фактори: характерний вигляд мови, білий дермографізм, зміни периферичної крові (нейтрофільний лейкоцитоз), швидкий ефект від пеніціллінотерапіі.

На підставі даних літератури і власних багаторічних спостережень ми зробили висновок, що надійного та доступного лабораторного тесту для ранньої діагностики скарлатини на нинішній день не існує. Тому при постановці діагнозу необхідно в першу чергу враховувати клінічну картину хвороби. Слід також ретельно проводити диференціальний діагноз.

Як показав аналіз діагнозів, з якими хворі направлялися в клініку, а також наші спостереження, найбільшу трудність у ряді випадків викликає диференціальний діагноз з псевдотуберкульозу. Для виключення останнього ми проводили відповідні бактеріологічні та серологічні дослідження.

У сучасних умовах скарлатину у дітей відносять до легких хвороб, важкі форми захворювання не реєструються. Тим часом скарлатина у дорослих, що має ту ж клінічну картину, що і у дітей, істотно відрізняється по важкості перебігу (табл. 3).

Усім хворим у динаміці досліджували периферичну кров.Крім того, проводилися біохімічні, бактеріологічні та серологічні дослідження щодо псевдотуберкульозу, а також ЕКГ.

Картина периферичної крові у більшості хворих характеризувалася нейтрофільний лейкоцитоз; у 34,13% хворих вміст лейкоцитів залишалося в межах нормальних показників. У разі важкого перебігу реєструвався зсув вліво до мієлоцитів. Збільшення числа еозинофілів спостерігалося зазвичай на другому тижні хвороби (81% хворих). У переважної більшості пацієнтів (94,6%) перебіг хвороби було рівним. Ускладнення як у гострий період, так і в період реконвалесценції виявлялися порівняно рідко (табл. 4).

Переважно рівне перебіг хвороби, на нашу думку, обумовлено своєчасним призначенням антибактеріальної і патогенетичної терапії. Всі хворі з моменту встановлення діагнозу отримували лікування пеніциліном по 3-6 млн / сут. протягом п’яти-семи днів. Зарубіжні автори рекомендують пеніцилін і в якості препарату вибору при лікуванні хворих з стрептококової інфекцією. При непереносимості пеніциліну призначали еритроміцин до 2,0 на добу таким же курсом.

Важка форма хвороби була діагностована у 14 раніше здорових осіб у віці від 18 до 37 років. Хвороба характеризувалася найгострішим течією, гіпертермією, блювотою, некротичної ангіною, висипом з геморагічним компонентом.

Рисунок 2. Лущення шкіри після висипу, типове для скарлатини

Хворі надходили на другий-третій день хвороби з ознаками інфекційно-токсичного шоку (ІТШ або розвивався протягом найближчої доби): у місцях локалізації висипу шкіра ставала ціанотичний, на цьому тлі з’являлися множинні геморагічні елементи. Кінцівки ставали холодними, температура знижувалася до нормальної, швидко падало артеріальний тиск до 60/40-50/20 мм рт. ст., пульс ставав ниткоподібним, сечовипускання припинялося.

З розвитком ІТШ лікування здійснювалося в умовах реанімаційного відділення.

В одному випадку ми спостерігали септичну форму хвороби з летальним результатом.

У 8 випадках (0,6%) відзначалася екстратонзіллярная форма скарлатини. За даними В. Д. Цізерлінга (1993), в 97% випадків скарлатини спостерігається первинна локалізація збудника в ротоглотці, в 2% випадків – на шкірі, в 1% – у легенях.

У військовослужбовців, вік яких коливався від 18 до 20 років, вхідними воротами збудника були рани на руках. Ця форма хвороби відрізнялася від класичної відсутністю тонзиліту і згущенням висипки в області вхідних воріт.

На підставі вищевикладеного можна зробити наступні висновки:

скарлатина у дорослих найчастіше має середньотяжкому перебігу;

антибіотиком вибору при лікуванні скарлатини як і раніше є пеніцилін;

діагностика захворювання базується головним чином на клінічних проявах скарлатини і доповнюється деякими лабораторними даними (картиною периферичної крові – невелике зниження гемоглобіну, лейкоцитоз з нейтрофільний зсув, еозинофілія, прискорення ШОЕ);

при своєчасному лікуванні скарлатини ускладнення неважкі і бувають рідко.

Хворий Г. 20 років, військовослужбовець будівельного батальйону. Захворів гостро 17.01.92: озноб, головний біль, підвищення температури до 40 ° С, нудота. Госпіталізовано на другий день хвороби з підозрою на менінгіт. При надходженні скаржився на сильний головний біль, запаморочення, слабкість, нудоту. Температура 39,1 ° С. На шкірі виявлена ??типова для скарлатини сверблячі висипання. У основи великого пальця правої кисті – інфікована рана, регіонарний лімфаденіт і лімфангіт (рис. 1).

В області рани чітко виражене згущення висипки. Діагностовано екстратонзіллярная (екстрабукальна) форма скарлатини. На тлі лікування пеніциліном (3 млн / сут.) Через добу температура нормалізувалася, зникли симптоми інтоксикації.

На четвертий день госпіталізації на тлі згасаючої висипки спостерігалися зниження гостроти зору, туман перед очима, двоїння, нудота. НаНаступного дня розвинулися птоз століття, мідріаз, порушення конвергенції, осиплість, косоокість, парез піднебінної фіранки, задишка (24 ‘), сухість у роті, легкий парез n. facialis справа.

З урахуванням наявності рани на кисті та участі в земляних роботах ми діагностували ранової ботулізм (факт вживання консервованих продуктів хворий заперечував).

Надалі лікування проводилося в спеціалізованому відділенні. Діагноз підтверджений. Вихід сприятливий.

Хвора С. 37 років мала контакт з хворою дитиною, діагноз якого дифференцировался між краснуху і скарлатину. Захворіла 01.09.95 гостро, хвороба почалася з підйому температури до 39 ° С, біль у горлі, сильного головного болю, багаторазової блювоти. До кінця першого дня хвороби з’явився висип. Лікарем поліклініки діагностована краснуха. Брала анальгін, панадол, супрастин. Стан не поліпшувався. На третій день хвороби госпіталізована з діагнозом: краснуха, важкий перебіг.

При надходженні в клініку стан дуже важкий. Стогне. Обличчя бліде. На шкірі тулуба і кінцівок рясна дрібна висипка з вираженим геморагічним компонентом, що локалізується в типових для скарлатини місцях. Некротична ангіна, «малиновий язик». Значно збільшені і болючі підщелепні лімфовузли. АТ – 50/30 мм рт. ст., пульс – 98 уд. / хв слабкого наповнення. За добу виділила 300 мл сечі. Діагностовано токсична скарлатина, ІТШ 2-3-го ступеня.

Надалі на тлі інтенсивної терапії в умовах реанімаційного відділення стан хворої продовжувало погіршуватися. На шкірі на тлі еритематозно-геморагічної висипки з’явилися множинні міліарні елементи. Гемодинаміка, підтримувана введенням допаміну, залишалася нестійкою: АТ – 65-80/50-60, пульс слабкого наповнення – 110-150 уд. / хв, ЧД – 24-34. Розвинувся набряк легенів. При рентгенографії 04.09 (4-й день хвороби) – «шокова легеня», розширення меж серця вліво.

На п’ятий день хвороби хвора без свідомості, з’явилися судоми, блювота «кавовою гущею», мелена, легенева кровотеча.

Ан. крові 05.09 (5-й день хвороби): Hb – 67 г / л, ер. – 2,1, тром. – 52,0, лейк. – 21,4, мієлоцитів – 2%, метамиелоцитов – 7%, а / с – 52%, с / я – 25%, е-о, лім. – 9, м. – 4, ШОЕ – 50 мм / год, заг. білок – 42,3, сечовина – 33,9, креатинін – 0,417, білірубін своб .- 22,5, зв. – 58,5.

Надалі наростали явища ДВЗ-синдрому, на сьомий день хвороби пацієнтка померла.

При патологоанатомічному дослідженні виявлено виразково-некротичний тонзиліт, виразково-некротичний фарингіт, флегмонозний парафарингит, сепсис (бактеріологічне дослідження – виділений стрептокок), рясна дрібна геморагічний висип на шкірі, схильна до злиття, більше в низу живота, в пахових областях, пахвових западинах, набухання головного мозку, некротична геморагічна пневмонія у нижніх частках обох легень. Смерть хворої настала від комплексу ускладнень внаслідок септичної скарлатини.

Представляє інтерес випадок комбінації екстратонзіллярной скарлатини і раневого ботулізму.

Якщо ви помітили орфографічну, стилістичну або іншу помилку на цій сторінці, просто виділіть помилку мишкою та натисніть Ctrl + Enter. Виділений текст буде негайно відісланий редактору

Важливо: якщо Ви не ще не зареєстровані, як користувач нашого сайту, або зареєстровані, але не авторізірованни, рекомендуємо перед додаванням коментаря зареєструватися або пройти авторизацію. Це дозволить зв’язати всі ваші коментарі з вашим профілем і заповнювати частину полів автоматично.

Всі коментарі проходять премодерацію. Для того щоб ваш коментар стало видно, він повинен бути схвалений модератором. Дана форма призначена тільки для публікації коментарів, питання з діагностики та лікування Ви можете задати в медичних конференціях "Питання доктору. Поля, помічені *, є обов’язковими до заповнення.

Не публікується у вільному доступі. Формат вводу: | moyemail@site.ru|

Заголовок починається з великої літери. Точка в кінці не ставиться. Не більше 255 символів.

Текст починається з великої літери. Не забувайте про орфографію і розділові знаки. Не більше 1000 символів. HTML і BBcode заборонені. Відображення тексту в коментарі буде відповідати розташуванню тексту в формі.

Якщо картинка нечитабельна – клацніть по ній скільки завгодно багато разів до тих пір, поки не побачите нормальну читабельну рядок.

Хочете вчасно дізнаватися новини медицини і бути в курсі нових надходжень медичної бібліотеки? Підпишіться на поштові розсилання сервера

медцентр, медичний, аналізи, лабораторія, медицина, фармакологія, здоров’я, психологія, ліки, медикаменти, медичні послуги, лікування, діагностика, медичне обладнання, бад, краса

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.