СПОСІБ ЛІКУВАННЯ плече-лопатковий періартрити – Патент РФ 2168973

СПОСІБ ЛІКУВАННЯ плече-лопатковий періартрити

Винахід відноситься до галузі медицини, зокрема до мануальної медицині,може бути використано для лікування хворих плечолопатковий періартриту. Сутність: натискають на поперечні відростки і хребетно-реберні зчленування грудного відділу хребта, здійснюють розгинання, ротаційні і Тракційні впливу на шийний, грудний і поперековий відділи хребта в положенні хворого на колінах, посилюючи розгинання, а також відведення і зовнішню ротацію в плечових суглобах. Всі дії здійснюють синхронно з видихом хворого, що збільшує термін ремісії, покращує кровотік в області плечового суглоба, верхньої кінцівки.

Качес Володимир Олександрович; Гайдуков Віктор Михайлович

Качес Володимир Олександрович; Гайдуков Віктор Михайлович

Винахід відноситься до медицини і може бути використане в травматології та ортопедії для лікування плечелопаточного періартриту (ПЛП).

Відомий спосіб лікування ПЛП, що включає ін’єкції знеболюючих речовин та інших лікарських засобів в область великого горбка плечової кістки, масаж, лікувальну фізкультуру, фізіотерапевтичні процедури, оперативні втручання (С. С. Ткаченко. Підручник військової травматології та ортопедії. Л., ВМА, 1985, с. 581).

Відомий спосіб лікування плечелопаточного періартриту, що включає використання прийомів мануальної терапії: тракція верхньої кінцівки, релаксація великого грудного м’яза, постізометрична релаксація передніх і задніх аддукторов плеча, внутрішніх ротатор плеча, подостной, надостной м’язів, релаксація малого грудного м’яза, мобілізація плечового суглоба, ключично-акроміального зчленування (Вертеброгенні синдром плечелопаточного периартроза. Методичні рекомендації, Казань, 1987, 1-29). Спосіб не попереджає від рецидиву захворювання, не покращує кровопостачання верхньої кінцівки.

Мета винаходу – ефективне лікування ПЛП і попередження рецидиву захворювання.

Поставлена ??мета досягається тим, що натискають на поперечні відростки і хребетно-реберні зчленування грудного відділу хребта, виконують розгинання, ротаційні і Тракційні впливу на шийний, грудний і поперековий відділи, натискають на дорзальную поверхню грудного й поперекового відділів хребта в положенні хворого на колінах, посилюючи розгинання, виконують відведення і зовнішню ротацію в плечових суглобах. Всі дії здійснюють синхронно з видихом хворого.

1. У положенні хворого лежачи на животі і головою, повернутою вправо, надавлюють кистями рук, стиснутих у кулаки, на поперечні відростки і хребетно-реберні зчленування грудного відділу симетрично уздовж хребта, прагнучи перемістити хребці вперед.

2. Здійснюють той же вплив на хребет, при цьому голова повернута в протилежний бік.

3. У тому ж положенні хворого лікар стає праворуч від нього, поміщає праву руку на передню поверхню нижньої третини стегна, ліву укладає на крижі, натискає на нього і проводить розгинання в тазостегнових суглобах. Переміщують ліву руку до середньогрудного відділу хребта, фіксують межпозвоночное простір і здійснюють розгинання правою рукою, впливаючи на стегна.

4. У тому ж положенні хворого ліву руку поміщають знизу на плечі в нижній третині, правою рукою фіксують грудний відділ хребта ззаду. Виконують розгинання хребта, впливаючи на плечі.

5. Хворого укладають на правий бік, права рука зігнута і розташовується під головою, ліва – в положенні розгинання, таз зміщений кпереди, надплечье – кзади, ліва нога зігнута в колінному суглобі. Лікар стає обличчям до хворого, поміщає праву руку на зовнішню поверхню кульшового, ліву – на плечовий суглоб спереду, праве коліно – в ліву підколінну ямку пацієнта. Одночасно з синхронним видихом пацієнта впливають на кульшовийсуглоб наперед і на плечовий дозаду, здійснюючи ротаційне і Тракційні вплив на хребет.

6. Те ж вплив виконують на лівому боці, докладаючи зусилля до тазостегнового суглобу лівої, і до плечового – правою рукою.

7. У положенні хворого на животі руками, зігнутими в ліктьових суглобах, і долонями, впираються в нижню щелепу, надавлюють кистями рук на межостного зв’язку від першого грудного до другого поперекового сегмента хребта.

8. У положенні хворого на спині ліву руку поміщають на потилицю, при цьому 4 палець стосується слухового проходу правого вуха, пальці правої кисті охоплюють край нижньої щелепи зліва. Згинаючи голову під кутом 45

9. Таку ж дію виконують в протилежну сторону.

10. Хворий охоплює кистями нижче третини передпліч. Лікар стає на підставку спиною до пацієнта, при цьому крижовий відділ лікаря перебуває на рівні нижньої третини грудного відділу хребта хворого, захоплює кистями нижню третину передпліч пацієнта, згинається (голова хворого знаходиться на спині лікаря, хребет – в положенні розгинання). Лікар просить хворого розслабитися, видихнути і здійснює ривок догори і перерозгинання хребта впливом свого крижів.

Після виконання процедур протягом 7 днів болю в плечовому суглобі вщухають. З 8 дня лікування починають наступним чином.

Хворий стає на коліна перед кушеткою, спирається чолом на кисті рук, покладені на край кушетки, і здійснює розгинання (прогинання) в грудному та поперековому відділах хребта. Лікар розташовується збоку, встановлює кисті рук, стиснуті в кулаки, на поперечні відростки, хребетно-реберні зчленування і натискає на грудний і поперековий відділи хребта наперед, посилюючи розгинання, а також виконуючи відведення і зовнішню ротацію в плечових суглобах. Після цього здійснюють маніпуляції, описані в пп. 1-10.

Всі дії виконують синхронно з видихом хворого. Актуальність проблеми ПЛП визначається наступним.

Захворювання зустрічається від 69,5 до 87,4% серед інших уражень плечового суглоба і становить 6,6% всіх захворювань суглобів. Вважають, що ПЛП має соціальне значення і є хвороба століття (І. Л. Крупко плечолопатковий періартрит: Дис. Д-ра мед. Наук. – Л., 1943; О. М. Бобров. Травматичний періартрит плечового суглоба: Автореф. Дис. канд. мед. наук. – Дніпропетровськ, 1971; A. Onkelinx, A. Chantraine Classification, complexite et treiment de la periartrite scapulo-humerale / / Rev.med.Liege. – 1970. – Т. 25, N 3.-P . 89-92). Застосовують численні методики лікування ПЛП – використовують лікарські засоби, блокади знеболюючих речовин, введення в параартікулярное тканини кортикостероїдів, фізіотерапевтичні процедури, променеву терапію, функціональне та оперативне лікування (Л. І. Таїрова. До питання про плечелопаточном періартриті / / Вісник хірургії. – 1977. -Т. 119, N 9 – С. 108 – 112; В. В. Кузьменко. Лікування тяжких форм плечелопаточного періартриту високими провідниковими блокадами плечового сплетення: Метод. Рекомендації. М., 1989, S. Rupp, E. Fritsch Das subakromiale Impingement . Begriffsbestimmung – Diagnose – Therapiekonzepte \ \ Fortshr.Med.-1995.-Bd.-113, H. 15. S.223-226). Погані результати лікування відзначені у 17,5% хворих (F. Artner Erfahrungen mit den diadinamischen Stromen nach Bernard / / Elektomedizin. – 1960. – Br / 5, N 1-S. 20-22). Після складних оперативних втручань з 52 оперованих хворих поганий результат відзначений у 12 (М. Watson Rotator cuff function in the impingement syndrome Jt Sufg. – 1989. – Vol. 71B, N 3.-P. 361-366).

Критеріями реабілітації хворих з ПЛП є зникнення болів, відновлення повного обсягу рухів в плечовому суглобі, збільшення магістрального кровотоку верхньої кінцівки. Усього лікувалися описаної методикою 63 хворих. Виконували по 2 процедури в день (вранці та ввечері). Для купірування больового синдрому досить 7-10 днів лікування. Відновлення повного обсягу рухів у суглобі досягається вПротягом 14-15 днів лікування. Віддалені результати лікування простежені у всіх 63 хворих у строки від 3 до 5 років, больовий синдром куповані у 63, повний обсяг рухів в плечовому суглобі відновлений у 60. Обмеження відведення на 10-15

у 3 хворих пояснювалося нетривалим лікуванням (7010 днів).

При лікуванні хворих запропонованим способом мануальні впливу на зазначені відділи хребта викликають стимули, які сприймаються рецепторами опорно-рухової системи, і діючі болезаспокійливо. Знижується м’язовий тонус і припиняється надмірна активізація симпатичної системи шляхом переривання ноцицептивних (больових) реактивних процесів. У хворих з плечолопатковий періартриту виявляли наявність функціонального блоку (оборотного обмеження рухливості у вигляді міофіксаціі хребетного рухового сегменту, що включає 2 суміжних хребця з їх з’єднують міжхребцевих диском, міжхребцевими суглобами, зв’язками, м’язами і забезпечують їх нервовими структурами, або міжхребцевого суглоба). Усунення функціонального блоку в хребетному руховому сегменті мануальними впливами надає позитивний вплив на патологічні процеси в судинній системі, області плечового суглоба і верхньої кінцівки.

У хворих з плечолопатковий періартриту визначали швидкість кровотоку в артеріях методикою допплерографії і виявили наявність ангіоспастичним артеріальної ішемії області плечового суглоба і верхньої кінцівки відповідної сторони або ішемії у зв’язку з облітеруючим захворюванням артерій. Після застосування мануальної терапії збільшилася лінійна швидкість кровотоку в підключичної артерії, з’являвся антеградний кровотік і збільшувалася його лінійна швидкість в магістральних артеріях, що свідчило про нормалізацію їх тонусу і збільшенні магістрального кровотоку.

Спосіб лікування плечелопаточного періартриту, що полягає в тому, що здійснюють механічний вплив на хребет, що б тим, що натискають на поперечні відростки і хребетно-реберні зчленування грудного відділу хребта, проводять розгинання, ротаційні і Тракційні впливу на шийний, грудний і поперековий відділи, здійснюють тиск на дорзальную поверхню грудного й поперекового відділів хребта в положенні хворого на колінах, посилюючи розгинання, виконують відведення і зовнішню ротацію в плечових суглобах, причому всі впливи здійснюють синхронно з видихом хворого.

Також:

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.