Страх. Лікування страху.

Страх і його лікування

Страх – емоція, яка супроводжується яскраво вираженими вегетативнимисимптомами: серцебиттям, пітливістю, ознобом, головним болем, відчуттям спека та іншими ознаками розладу вегетативної системи. Внаслідок вищесказаного страх переживається особливо сильно.

Люди намагаються втекти від страху, проте, безоглядно рятуючись від нього, вони нерідко опиняються в пастці, оскільки страх може з’явитися знову і наздогнати свою жертву. Більш доцільно не ховатися від страху, а намагатися зрозуміти, що власне відбувається, пояснити його, йти назустріч тим думкам, які його викликають.

Як причину страху називають драйви, емоції і когнітивні процеси. В останньому випадку страх може бути результатом когнітивної оцінки ситуації як потенційно небезпечною. Для виникнення страху крім небезпечної ситуації, необхідні і певні риси особистості людини. Страх легше виникає у осіб з тривожно – недовірливими рисами характеру.

Біль є найважливішим і природним активатором страху, тому страх, викликаний очікуванням болю, швидко прискорює процес навчання. До природних активаторам страху також відносяться: раптовість наближення, незвичність, швидка зміна ситуації, висота. Серед факторів, що сприяють появі страху, зазвичай називають почуття самотності. – Мабуть, самотність є природним активатором страху, оскільки на самоті людина більше відчуває загрозу своїй безпеці.

Людина або предмет можуть бути джерелом страху в результаті уявних джерел шкоди, його очікування, безпосереднього зіткнення з уявним об’єктом страху. Далеко не всі хворі, що переживають емоцію страху, не в змозі пригадати за яких обставин у них виникло це почуття: це може бути характерно тільки для тих пацієнтів, які бояться тварин. Лікування страху за допомогою психоаналізу може бути в останньому випадку бути спрямованим на виявлення коренів фобії в ранньому дитинстві.

Лікування страху може бути ефективно за допомогою психотерапії. Зазвичай для цього застосовують т.зв. біхевіоральна терапія, когнітивно – біхевіоральна терапія або варіант еклектичною терапії – проблемно – орієнтовану терапію, нейролінгвістичне програмування. Існують роботи, присвячені лікуванню страху психоаналізом. Зі страхом можна успішно боротися за допомогою гіпнозу, аутогенного тренування і раціональної терапії. Під час лікування страху за допомогою гіпнозу, пацієнти, переживаючи викликаний страх, одночасно прагнули досліджувати об’єкт страху і піти від нього. Відомо, що дослідницька діяльність притупляє відчуття страху. Навпаки, висловлюючи свій страх в поведінці, хворий отримує зворотний зв’язок від власної емоційної реакції і це, може посилити страх.

Психотерапевтична техніка систематичної десенсибілізації (Wolpe J., 1969), поступово формує свого роду "імунітет" до тих ситуацій, в яких виникає емоція страху є досить поширеним методом психотерапії страху. Для ефективного застосування техніки систематичної десенсибілізації потрібно детально розпитати людину про ті ситуації, в яких він відчуває почуття страху, побудувати ієрархію цих ситуацій у залежності від вираженості страху в кожній з них. Надалі необхідно навчити пацієнта методики прогресуючої м’язової релаксації і на тлі м’язового розслаблення в безпечній обстановці послідовно викликати в уяві ті ситуації, які супроводжуються почуттям страху. Більш екстремальної психотерапевтичної технікою лікування страху є техніка імплозії або "повені", суть якої полягає в "повені" уяви пацієнта ситуацією страху, без попередньої м’язової релаксації. При використанні цієї техніки пацієнта просять представити найбільш страшне подія його життя. Перелік цих подій виявляється за допомогою спеціальних шкал. Серед популярнихтехніки психотерапії слід зазначити моделювання (спостереження за досвідом чужого переживання і його імітація) і техніку взаиморегуляции емоцій (ослаблення страху під впливом іншої емоції, наприклад, при появі злості почуття страху зникає). Значно рідше для лікування страху використовуються аверсивні техніки психотерапії.

Когнітивна терапія дозволяє виявити у пацієнта т.зв. "Негативні думки", які є основою для виникнення почуття страху і надалі навчитися навичкам спростування цих думок і переконань. У ряді випадків на першому етапі когнітивної терапії страху хворому пропонують чітко сформулювати і записати на папері ту основну думку, яка викликає страх. Пропозиція може починатися зі слів "Я боюся …" і сприйматися суб’єктивно достатньо в гострій ступеня. Потім пацієнт повинен відповісти, що в цій думці його лякає найбільше. Відповідь на питання також фіксується пацієнтом в письмовому вигляді як чергове, більш значуще побоювання. Таким чином, останнє твердження оцінюється хворим як більш страшне його. Поступово крок за кроком увагу хворого концентрується на його ранньому досвіді і придушуються їм емоцій.

Для лікування затяжних невротичних розладів, що включають у себе почуття страху, можуть використовуватися антидепресанти та інші психотропні засоби, включаючи так звані "малі нейролептики" (сонопакс, терален та ін.)

Для лікування соціофобії з успіхом використовується паксил (пароксетин) – селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну. Помітне поліпшення стану пацієнта зазвичай відзначається вже в перші тижні терапії. Проте, призначення даного медикаменту може супроводжуватися вираженими побічними ефектами (нудота, блювання, запаморочення та ін) і вимагає обов’язкового лікарського контролю. Паксил (пароксетин) також виявився ефективним при лікуванні хворих, що висловлюють думки про самогубство. Анксіолітичну ефектом, тобто ефектом знімають почуття внутрішньої напруженості і послаблює почуття страху володіють і інші антидепресанти, наприклад, коаксил (селективний стимулятор зворотного захоплення серотоніну). Коаксил також може призначати лікар, причому лікування цим препаратом повинно бути досить тривалим.

Також:

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.


_0.74MB/0.00583 sec