Тиреоїдит, симптоми і лікування тиреоїдиту

Навігація Тиреоїдит, симптоми і лікування тиреоїдиту

Тиреоїдити – хвороби щітовідноїзалозі, Різні за етіологією й патогенезі запалення дифузно збільшеної щітовідної залозі назівають струмітом.

Гострий тиреоїдит – гнійній або негнійній. Може буті діфузійнім и осередковім. Гострий гнійній тиреоїдит розвівається на тлі гострої або хронічної інфекції (тонзіліт, Пневмонія й ін.). Симптоми: Біль в області передньої поверхні шії, іррадіює в потіліцю, нижню й верхню щелепи, Що підсілюється при Русі голови, ковтанні. Збільшення шийно лімфатічніх вузлів. Підвіщення температури, озноб. При пальпаці-хворобліве збільшення частин або цілої Частки щітовідної залозі, при абсцесі, Що сформувався, – флуктуація. Високий лейкоцитоз, зрушення лейкоцітарної формули вліво, підвіщена ШОЕ. При скануванні щітовідної залозі візначається "холодна область", не поглінаючій ізотоп и відповідне запально вогнище. Гострий негнійній тиреоїдит Може розвитися після травми, крововіліву в залозу, променевої терапії. Протікає по тіпі асептично запалення. Симптоматика Менш віражі, чім при гострий гнійному запаленні щітовідної залозі.

Підгострий тиреоїдит (тиреоїдит де Кервена). Занедужують частіше Жінки у віці 30-50 РОКІВ. Розвівається після вірусніх інфекцій. Симптоми: Біль в області шії, іррадіює в потілічну область, нижню щелепи, Вухан, скронево область. Головний Біль, слабість, адінамія. Підвіщення температури. Підвіщення ШОЕ, лейкоцитоз. Може протікаті без змін з боку крові. На початку захворювання (гіпертиреоїдному, гостра стадія) можут спостерігатіся симптоми тиреотоксикозу: тахікардія, пітлівість, схуднення, тремор рук. У крові – підвіщені рівні тиреоїдних гормонів, при сканування-зниженя захоплення ізотопів щитовидної залозою.

при трівалому пліні можут розвитися симптоми гіпотиреозу (гіпотиреоїдних стадія), сонлівість, млявість, загальмованість, мерзлякуватість, набряклість особи, сухість шкірі, брадікардія, запори. Щитовидна залоза збільшена (часто Тільки права Частка), щільної консістенції, не спаяна з навколішнімі тканина, хворобліва при пальпації. У крові – низькому Зміст тироксину й трийодтироніну й високе – тиреотропного гормону.

в стадії відужання знікає хвороблівість щітовідної залозі, нормалізуються ШОЕ, рівні тиреоїдних гормонів и тиреотропіну в крові.

захворювання схільне до рецидиву, особливо при повторних вірусніх інфекціях, переохолодженні.

хронічний фіброзній тиреоїдит (зоб Ріделя)-захворювання невідомої етіології. Симптоми: діфузійне, рідше осередкове збільшення щітовідної залозі. Заліза Дуже щільна, нерухомого, не зміщається при ковтанні, спаяна з навколішнімі тканина. Прогресування й Поширення процесу на всю залозу супроводжується розвитку гіпотиреозу. При більшіх розмірах залозі спостерігаються симптоми здавлення органів шії: осиплість голосу, ускладнене ковтання, подих. Важливим діагностичний метод-пункційна біопсія.

аутоімунний тиреоїдит хронічній (тиреоїдит Хашимото)-захворювання, в Основі Якого лежить аутоімунне-ное поразка щітовідної залозі, утворяться Антитіла до різніх компонентів щітовідної залозі – тиреоглобуліну, мікросомальної фракції, рецепторів до тиреотропіну-с утворення комплексу антиген-антітіло, розвитку деструктивних змін и лімфоїдної інфільтрації щітовідної залозі. Симптоми: дифузне, іноді нерівномірне збільшення щитовидної залози, при пальпації заліза щільно-еластичної консистенції, рухома. При великих розмірах залози з’являються симптоми здавлення органів шиї. У міру розвитку захворювання деструктивні зміни призводять до порушення функції залози – спочатку явищам гіпертиреозу внаслідок надходження в кров великої кількості раніше синтезованих гормонів, надалі (або минаючи гіпертиреоїдному фазу) – до гіпотиреозу. Зміст тиреоїдних гормонів у крові знижена, тиреотропного гормону – перевищує норму. Вдіагностиці велике значення мають визначення титру антитиреоїдних антитіл, дані пункційної біопсії, сканування (характерна нерівномірність поглинання ізотопу). Поглинання 131I щитовидної залозою може бути знижене, нормально або підвищений (за рахунок маси залози).

Лікування тиреоїдиту

При гострому тиреоїдиті-антибіотики (пеніцилін, олететрин тощо), симптоматичні засоби (седативні та ін), вітаміни С, групи В. При абсцедуванням – хірургічне лікування. При підгострому тиреоїдиті – тривале застосування кортикостероїдів (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон), препаратів саліцилового або піразолонового ряду на тлі зниження кортикостероїдів, при явищах гіпертиреозу – р-блокатори, гіпотиреозу – невеликі дози тиреоїдних гормонів.

При хронічному фіброзному тиреоїдиті – за наявності явищ гіпотиреозу замісна терапія тиреоїдними гормонами, при симптомах здавлення органів шиї-оперативне лікування.

При хронічному аутоімунному тиреоїдиті – лікування тиреоїдними гормонами (трийодтиронін, тироксин, тіреотом, тіреотом-форте). При відсутності зменшення зобу на фоні адекватної замісної терапії {3-4 міс) призначають кортикостероїди (преднізолон 30-40 мг з поступовим зниженням дози) на 2-3 міс. При швидкозростаючих, хворобливих формах зоба, великих розмірах щитовидної залози з явищами здавлення органів шиї-оперативне безпечення.

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.


_0.72MB/0.02287 sec